Монастирищина простилася з Героєм Олександром Ковалевським
Війна спустошує нас. Вже стільки душ полетіло невинних у Небо, стільки праху лежить на полях. Стільки гіркого, глибокого, нестерпного болю поселилось у наших серцях. Стільки матерів, що не дочекались синів і дітей, що вже не побачать своїх татусів. Скільки ще це може тривати, скільки ще нам доведеться пережити втрат?
Сьогодні, 28 січня, черговий скорботний день для нашої громади. Ми віддали ще одну частинку себе землі – нашого Сина, Брата, Товариша, Героя, молодого, відважного Воїна, який захищав Батьківщину – Олександра Ковалевського.
Сьогодні у супроводі кортежу наш мужній Захисник повернувся додому «на щиті». Олександр поліг на полі бою смертю хоробрих. Його земна боротьба за вільну Україну закінчилася… Та пам’ять про Нього житиме вічно!
Олександр Віталійович Ковалевський народився 25 листопада 1988 року в селі Нове Місто. Мав сестричку Наталю. Їхня мама Світлана Григорівна прагнула виховати своїх дітлахів дружніми та гарними людьми, дати їм усе найкраще. Тож, Олександр із Наталею так і зростали – одне за одного, одне для одного.
Навчався наш Герой в Монастирищенській школі №1 (нині – ліцей «Ерудит»). Після закінчення школи вступив до ДНЗ «Черкаський професійний автодорожній ліцей», де здобув спеціальність – механік, автослюсар.
Олександр Ковалевський був душею будь-якої компанії, завжди привітний і щирий. Вмів підтримати та вислухати. Прагнув кожному допомогти. Не терпів брехні та підлості. Не був ідеальним, але був справжнім.
У 2018 році у нашого Героя народилась донечка Анастасія від цивільного шлюбу. Маленьке диво. Але обставини склались так, що доля розвела її тата з мамою і кожен із них продовжив свій шлях. Анастасійка залишилась із мамою, а Олександр намагався розпочати все спочатку.
У 2019 році наш Захисник кардинально змінив своє життя. Він залишив рідну Монастирищину і переїхав жити до Києва. Працював на будівництві, станціях технічного обслуговування автомобілів, намагався жити, як і всі, та будувати своє майбутнє.
Згодом познайомився із гарною дівчиною Іриною. Вона стала його всесвітом. Спільні вихідні, поїздки, плани, мрії, життя. І все довкола почало набирати сенсу. Вони хотіли одружитись, створити сім’ю, хотіли прожити довге та щасливе життя і зістарітись разом. Але в час великої війни бути щасливим, коли ти – українець, на жаль, нереально…
російський окривавлений чобіт безжально топтав Українську землю. І Ненька-Україна, щоб захистити найменших своїх дітей, покликала хороброго Сина Олександра на допомогу. 31 серпня 2024 року наш Герой приєднався до відважних Воїнів ЗСУ, щоб зупинити ворогів і очистити Вкраїну від окупантів. Він був кулеметником 1-го відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки 225-го окремого штурмового батальйону (військової частини А7400). Він був бідою ворогів і спасінням українського народу. Він був тим, завдяки кому ми вранці прокидались, а ввечері обіймали своїх дітей. Він був нашим Захисником, Героєм, щитом…
17 січня 2025 року, близько 16:00, під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу з боку противника в районі населеного пункту Свердлікове Курської області солдат Олександр Ковалевський героїчно загинув.
Сьогодні сотні земляків навколішках зустрічали свого Захисника, який ціною власного життя зупиняв російське зло. Рідні, друзі, духовенство, побратими, представники влади та мешканці громади прийшли віддати шану Герою. Море квітів і сльози в очах усіх присутніх, бо так не повинно бути, не повинні гинути ті, хто тільки почав жити, не повинні матері ховати своїх синів!
Поховали Героя з усіма військовими почестями на новоміському кладовищі. Рідним Героя військові передали «Пам’ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння в лавах Збройних сил України» від головнокомандувача ЗСУ та Державний Прапор України, яким була вкрита домовина.
Щирі співчуття рідним і близьким, друзям і побратимам Захисника України. Нехай милосердний Господь дасть вам сил пережити це горе.
Низький уклін і безмежна вдячність загиблому Герою Олександру Ковалевському!
Ти назавжди в наших серцях і нашій пам’яті! Вічна та світла пам’ять і слава тобі, наш Герою!
Герої не вмирають!
