Вічна пам’ять і слава Герою Андрію Макогіну!
Скорбота знову огорнула Монастирищину… В одному з госпіталів Запоріжжя після отриманого важкого поранення зупинилось серце нашого земляка, хороброго Захисника, Героя – Андрія Степановича Макогіна із Нового Міста.
Андрій Макогін – Герой. Справжній, непохитний, відважний. Син своєї країни, який всім серцем любив Україну, вірив у велику Перемогу і боровся за кожен клаптик рідної землі, за кожного українця, за майбутнє Неньки-України. Він був людиною-сонцем, до якого тягнулися всі. Завжди усміхнений, щирий, привітний. Прагнув всім допомогти, кожного підтримати, інколи навіть на шкоду собі, адже його добре серце і чиста душа не вміли інакше.
Андрій народився 10 червня 1998 року в селі Верхня Липиця Рогатинської міської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області в родині Галини Петрівни та Степана Мироновича Макогінів. Мав старшу сестричку Марію. З дитинства був допитливим і відповідальним. Ставив перед собою ціль і вперто та наполегливо йшов до неї. Не боявся труднощів. Ще навчаючись у школі, в старших класах, активно займався з репетиторами, вивчав польську мову. Адже прагнув опанувати європейську освіту. Тож, після закінчення загальноосвітнього закладу виїхав за кордон до Польщі, де вступив до Вищої школи управління та адміністрування в місті Ополе. Завдяки своєму завзяттю та непохитному прагненню досягнути поставленої мети захистив європейський диплом і здобув спеціальність «Управління бізнесом».
У Польщі познайомився з коханням всього свого життя – майбутньою дружиною Аллою. Так двоє незнайомців у чужій країні стали всесвітом одне для одного. У 2016 році пара побралася. А через два роки, 15 липня 2018 році, у подружжя народилась красунечка донечка, яку люблячі батьки назвали Адріаною. Андрій та Алла оселились на Монастирищині. Придбали будиночок у селі Нове Місто, на малій батьківщині дружини і продовжили жити, працювати, будувати своє гніздечко, ростити донечку. У них було багато спільних мрій та планів.
Але злощасний ранок лютого 2022 все змінив. На той час наш Герой перебував у Польщі. Він похапцем все залишив і повернувся на Батьківщину. Андрій рвався до війська, відчував, що потрібен своїй країні саме там. Прагнув захистити рідну землю, родину. Тож, спершу записався у тероборону, згодом ніс службу у штурмовій бригаді. А у 2023 році уклав контракт із Збройними Силами України і пішов боронити Україну від озвірілого ворога. Разом із побратимами з 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 31-ї окремої механізованої бригади наш Герой з позивним «Арес» давав прочуханки російським окупантам на Запорізькому напрямку. Військові командири поважали Андрія, товариші по-зброї довіряли йому свої життя, думки, адже знали, що не підведе, підтримає, врятує. За відвагу та самовідданість був відзначений грамотою батальйону.
Під час виконання чергового бойового завдання на Запорізькому напрямку головний сержант Андрій Макогін отримав надважке поранення. Протягом п’яти днів лікарі боролися за Андрієве життя. Але вранці 5 лютого 2025 року в реанімаційному відділені серце Героя зупинилось. Андрій Макогін став Янголом, Воїном Небесного війська, нескореним Героєм України.
Не забудемо жертовності Андрія в ім’я України та українського народу! Світла пам’ять про Андрія Макогіна назавжди залишиться в наших серцях.
Низький уклін хороброму Захиснику!
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам Захисника… Молю, щоб милосердний Господь дав вам сили впоратись із нестерпним болем. В цю гірку мить Монастирищина разом із вами.
Поховають нашого Героя 8 лютого, у селі Верхня Липиця Івано-Франківської області, де народився та виріс Воїн, де живуть його батьки.
Вічна пам’ять і слава Герою Андрію Макогіну!
Герої не вмирають!
