Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Михайла Велетнюка
Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій і лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають свої життя – для того, щоб жили ми.
Сьогодні минають перші роковини, як страшна, жорстока війна забрала молоде життя нашого Героя-земляка із Аврамівки Велетнюка Михайла Юрійовича. Рік смутку, невимовного болю та світлої пам'яті. І час не лікує, бо ця втрата назавжди. Не діждеться вже мати сина, не зустріне усмішкою дружина, не спитають поради діти. Лише у спогадах житиме світлий образ рідної та дорогої людини. Мужнього Воїна та Захисника, котрий хоробро, до останнього подиху, боровся за незалежність України та мирне майбутнє своїх дітей.
Михайло Велетнюк народився 18 січня 1986 року в селі Аврамівка. Навчався спершу в Аврамівській початковій школі, а далі – у Монастирищенській школі №5 (нині – ліцей «Успіх»). Після закінчення навчального закладу у 2003 році вступив до Національного авіаційного університету у місті Київ. Був харизматичний і впевнений у собі. Наполегливо вчився та йшов до цілей. Здобувши вищу освіту, Михайло став працювати геодезистом на будівництві метро у Києві. Тож, часточка нашого Героя закладена в лініях столичного метрополітену, яким щоденно користуються мільйони людей.
У серці України наш Герой зустрів Тетяну, яка стала його серцем – коханням всього життя. У 2021 році в них народився син Марк, а у 2023 – донечка Мирослава. Наш Захисник відчував себе найщасливішим чоловіком і татком. Будував із дружиною плани на майбутнє та за будь-яку ціну прагнув захистити своїх найдорожчих від російського зла. 9 січня 2024 року наш Герой був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Захист Вітчизни став справою честі для нашого земляка. Понад рік мужньо та відважно боронив країну від злісного ворога, намагався підбадьорювати рідних, запевняти, що все буде добре. Бог наділив його щирим і добрим серцем, чуйною душею. Тож, життєлюбний та оптимістичний, Михайло і на війні був одним із кращих, його поважали командири та побратими.
Михайло прагнув жити, працювати, любити, ростити дітей під мирним небом України, повернутися додому з Перемогою. Але озвірілий ворог відібрав його безцінне молоде життя. 8 травня 2024 року поблизу населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області сапер інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону Михайло Велетнюк загинув у результаті здійснення противником мінометного обстрілу позицій підрозділу.
Поховали солдата Михайла Велетнюка з усіма належними почестями 11 травня 2024 року на Берковецькому кладовищі у Києві, де мешкає родина Героя. Згодом ім’я мужнього Воїна увіковічено на Алеї Слави Героїв Монастирищини.
Сьогодні, у роковини загибелі хороброго Захисника, вшануймо його світлу пам'ять словами, молитвою, квітами, принесеними до Алеї Слави та місця його вічного спочинку.
Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого Героя. Сумуємо... Низько схиляємо голови у скорботі...
Назавжди пам’ятаємо нашого Героя та його подвиг!
Вічна пам’ять і слава українському Воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Герої не вмирають, пам’ять про них житиме вічно в наших серцях!
