18 травня - День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу та День пам'яті жертв політичних репресій
Впродовж усього часу існування комуністичний тоталітарний режим спирався на злочини репресій, вбивств, депортацій, геноцидів. Здавалося, що єдиною ідеєю існування того режиму було винищення волелюбних, непокірних українців і кримських татар.
Сьогодні минає 81 рік, як радянський режим, вчинивши один із найжахливіших своїх злочинів, позбавив 230 тисяч Людей дому, батьківщини, рідних, а більшості – життя. Саме 18 травня 1944 року, на світанку, поки чоловіки були на фронті, радянська влада підступно вигнала дітей, жінок та літніх людей з власних домівок і відправила у вигнання. Тоді було депортовано понад 190 тисяч кримських татар і понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турків і ромів із півострова. Для багатьох той шлях став останнім. Одні загинули ще в дорозі від голоду та хвороб, інші – не витримавши знущання в спецпоселеннях. Така ж доля чекала й на майже 9 тисяч кримськотатарських солдатів та офіцерів радянської армії, яких після закінчення Другої світової війни було відправлено на спецпоселення або трудові табори. Лише через десятки років кримські татари змогли повернутися додому. Але через 70 років з моменту депортації жахіття радянського режиму в обличчі росії – повторилося.
Ми, українці, глибоко усвідомлюємо та повністю поділяємо біль депортації. Адже нашим дідусям і бабусям, батькам довелося пережити геноцид Голодомором, репресії… Тож, це – наша спільна трагедія.
Впродовж усього часу існування комуністичним тоталітарним режимом було розстріляно, ув’язнено у в’язницях й таборах, відправлено в заслання чи на примусове психологічне лікування десятки тисяч українців. Намагаючись приховати сліди своїх звірських злочинів місця поховань, радянська влада робила «режимними об’єктами» кгб, розрівнювала бульдозерами, забороняла доступ до відповідних архівів.
Одним із символів тих подій став Биківнянський ліс під Києвом. Це найбільше в Україні місце масових поховань жертв комуністичних політичних репресій. За різними даними, останній спочинок тут знайшли від 20 до понад 100 тисяч осіб, закатованих під час допитів або ж розстріляних у позасудовому порядку органами нквд у Києві. Тут покоїться прах і нашого митрополита Української православної автокефальної церкви Василя Липківського із села Попудня та інших жертв сталінського Великого терору.
Як свідчать історичні дані, лише із нашої громади, у різний час і в різних місцях, було репресовано 897 людей, серед них, зокрема, митрополити УАПЦ Василь Липківський та Микола Борецький, автор «Некрополя України» Михайло Кутинський (с. Зарубинці), письменник Роман Гуцал (м. Монастирище), а також один із ініціаторів Народного Руху України Анатолій Лупинос (с. Сатанівка).
Ці злочини забуттю не підлягають. Схиляємо голови на знак пам’яті про всіх тих, хто загинув або постраждав в Україні внаслідок політики радянського режиму.
Пам'ятаємо жертв геноциду кримськотатарського народу та жертв «Великого терору» і не пробачаймо злочини, що чинила радянська влада та продовжує чинити росія.
