Монастирищина простилася з Героєм Вадимом Солов’єм
Знову Монастирищенська громада в жалобі. Знову приспущені Прапори. Знову квітами встелена дорога. Болем і невимовною журбою переповнені наші душі та серця.
Сьогодні ми назавжди попрощалися з мужнім Воїном-земляком, Героєм – Вадимом Олександровичем Солов’єм.
Вадим був хоробрим і відважним Воїном, пройшов не одну «гарячу» точку, запеклі бої з озвірілим ворогом. Наш нескорений Захисник за свою державу та наш спокій віддав здоров’я та життя.
Вадим Олександрович СОЛОВЕЙ народився 22 вересня 1981 року у місті Монастирище в родині Солов’їв Олександра Григоровича та Марії Михайлівни.
Дитячі та юнацькі роки нашого Героя промайнули у місті Монастирище.
Навчався у Монастирищенській школі № 1, по закінченню якої вступив до Білоцерківського аграрного університету, де здобув спеціальність зоотехніка.
Потім – переїхав до Києва. Так склалося по життю в Вадима Олександровича, що працювати довелося на різних роботах.
В цивільному шлюбі у Вадима народилася донечка Марія.
У вересні 2024 року наш Герой був мобілізований до Збройних сил України.
Під час служби Вадим Олександрович був щирим, відкритим, готовим прийняти будь-який виклик. Його бойовий дух вражав стійкістю та мужністю. Він ніколи не ховався і завжди стояв у перших рядах на захисті України.
За сумлінну службу Герой був нагороджений медаллю «Учасник бойових дій».
Разом із побратимами надійно тримав оборону найзапекліших ділянок фронту, але під час чергового запеклого бою отримав поранення та потрапив у госпіталь. Приїхав у відпустку до сестри Людмили Олександрівни для реабілітації та відновлення сил.
07 червня під час реабілітації після поранення старший солдат Збройних Сил України Вадим Олександрович Соловей відійшов у вічність. Серце Воїна не витримало жахіть війни…
Наш сміливий земляк не дочекався Перемоги. Його світло життя загасила війна…
Сьогодні по встеленій квітами дорозі наш Герой повернувся на Батьківщину. Сотні краян, утворивши «живий коридор», не стримуючи сліз, стоячи на колінах і тримаючи тремтячими руками стяги, проводжали Воїна.
Попрощатися із мужнім Захисником, старшим солдатом Вадимом Солов’єм прийшли рідні, побратими, керівництво громади, друзі, знайомі, небайдужі мешканці громади.
Поховали Героя на центральному місцевому кладовищі у Монастирищі під триразовий збройний салют та Державний Гімн України. Жовто-синій стяг, який огортав домовину полеглого, військові передали рідним Героя на вічну пам’ять про подвиг Захисника України.
Світла пам’ять про справжнього патріота, українського захисника Вадима Солов’я, який віддав своє життя, захищаючи державу, назавжди залишиться і збережеться в серцях тих, хто знав Вадима як щирого друга, бойового побратима. Він завжди знаходив правильні слова і знаходив правильний підхід до кожного, чесний, дружелюбний і справедливий.
Найтяжче сьогодні рідним і близьким людям, цей біль втрати буде жити завжди в їхніх серцях, у їхніх щоденних споминах. Щирі співчуття та доземний уклін.
Світла пам’ять та вічна шана Герою. Його жертовний подвиг вшановуватимуть нинішнє та наступні покоління українців, задля майбутнього яких він віддав власне життя.
Вічна пам’ять Вадиму Солов’ю!
Низький уклін Воїнам, перед якими ми всі в неоплатному боргу!
