Привітали з ювілеєм
15 червня відзначав своє 95-річчя шанований на Монастирищині педагог, колишній директор Монастирищенського міжшкільного навчально-виробничого комбінату та ЗОШ №2, ветеран педагогічної праці, добра й чуйна людина Іван Миронович Крук!
На гостину до ювіляра завітав голова міської організації ветеранів війни та праці Василь Мамалига, який від імені міського голови Олександра Тищенка привітав Івана Мироновича, вручив йому квіти та подарунок, побажав міцного здоров'я, наснаги, затишку в родинному колі, благополуччя та ще довгих років життя.
Іван Миронович Крук багато років свого життя присвятив освітянській ниві.
1 вересня 1978 року на Монастирищині був відкритий міжшкільний навчально-виробничий комбінат, заступником директора цього закладу був призначено Івана Мироновича. З 1982 року по 1985 роки – вже директор комбінату.
У переломні часи — 1986 року, коли країна йшла до змін, а школа мала стати острівцем стабільності, мудрості та добра, Іван Миронович став директором школи № 2.
Він був тим керівником, за яким йшли і вчителі, і діти. Його не боялися — його поважали.
Учні згадують його як доброго, вимогливого, але завжди справедливого. Він не замикався в кабінеті — щодня був у класах, на перервах, на спортивних змаганнях, на вечорах зустрічей і святкуваннях. Його можна було побачити з журналом під рукою і посмішкою на обличчі — не для пафосу, а для справжнього контакту з кожною дитиною.
Він вірив, що в кожному учневі є іскорка таланту, яку просто треба помітити і підтримати. І багато хто з учнів, надихнувшись його словами, вибрали шлях учителя, лікаря, інженера, офіцера — стали добрими людьми, і досі з вдячністю згадують шкільні роки.
Для колег Іван Миронович був не просто директором, а старшим товаришем, мудрим порадником, на якого можна було покластися. Він умів створити вчительський колектив, де кожен відчував себе цінним. Під його керівництвом школа розвивалася, брала участь у конкурсах, демонструвала високу успішність і згуртованість.
Його поважали навіть ті, хто мав іншу думку — бо з Іваном Мироновичем можна було говорити відверто, без страху, з упевненістю, що тебе почують.
У 1990 році ювіляр іде на заслужений відпочинок.
Час іде. Але пам’ять про таких людей не тьмяніє. Коли вчителі й випускники школи згадують Івана Мироновича, в голосі з’являється теплота. Бо це був керівник, який умів поєднувати суворість із добротою, вимогливість із людяністю, управлінські якості з батьківським серцем.
Бажаємо Вам міцного здоров’я, довгих літ щасливого та мирного життя, нехай воно завжди наповнюється радістю від усвідомлення того, скільки важливих справ було зроблено за всі ці роки.
Довгих і щасливих років життя!
