Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Миколи Трояна
Сьогодні минають треті роковини з дня героїчної загибелі Захисника Миколи Васильовича Трояна, залишившого по собі пам’ять про мужність, відвагу і нескорений дух. Він прожив своє життя гідно, не схиливши ні перед ким голови, і загинув смертю Хоробрих, не скорившись російським ординцям.
Народився Микола Троян 13 травня 1979 року у родині Оксани та Василя Троянів у селі Княжики. У рідному селі пройшли його дитячі та шкільні роки. Він був досить активним хлопчиною – таким собі щирим бешкетником, але напрочуд цілеспрямованим. З дитинства мріяв стати льотчиком, усі його думки були про небо, штурвал і те, як наш Герой летить на своєму літаку крізь хмари, «розтинаючи» їх. І хоча дитинство минуло, але мрія так і залишалась у серці Миколи.
Строкова військова служба значно змінила Миколу Трояна. Він змужнів, подорослішав, та й характер його зміцнів. Повернувся із армії зі званням сержанта.
Микола постійно розвивав свої професійні навички та вміння, прагнув до самовдосконалення. Знав, що може більше, тож завжди робив більше, ніж міг.
Разом із дружиною Юлією виростили і виховали троє дітей. І хоча вони з дружиною були різними особистостями, але сімейне життя довжиною в дев’ятнадцять років навчило їх розуміти одне одного без слів, підтримувати, вірити та бути одним цілим. В їхніх стосунках панувало сімейне рівноправ’я та злагода. Наш Герой був Татом із великої літери: різноманітні ігри, турніри з шашок, сімейні свята – були продумані до дрібничок, завжди проходили насичено, емоційно, залишали по собі приємні спогади…
Коли розпочалась повномасштабна війна, Микола Троян не зумів залишатися осторонь жахливих воєнних подій і пішов виганяти з нашої землі рашистських загарбників. Разом із побратимами він витісняв ординців із Харківщини і загинув смертю Хоробрих, звільняючи село Байрак Ізюмського району Харківської області. Наскрізне попадання в грудну клітку обірвало життя Героя поблизу населеного пункту 15 серпня 2022 року. Через 24 дні Байрак було звільнено. Але наший Герой вже цього не побачив, напевно, лише з Небес із полегшенням посміхнувся.
22 серпня 2022 року нашого Захисника сержанта Миколу Трояна поховали із усіма військовими почестями у селищі Гриців Шепетівського району Хмельницької області, де разом із родиною мешкав Воїн, де залишились його діти та дружина.
26 червня 2024 року в селі Княжики була відкрита меморіальна дошка хороброму Воїну на Алеї Слави Героїв-односельчан, що на території Княжиківської школи, де в свій час навчався Микола Троян. А 30 червня того ж року його ім’я викарбовано на Алеї Героїв Грицівської селищної територіальної громади. Нещодавно мужнього Захисника увіковічнили на Алеї Слави Героїв Монастирищини.
Микола Троян залишив маму, дружину, дітей, щоб зберегти країну для них, щоб у інших дітей були тати! Він полишив свої мрії – щоб наші вільно здіймалися у мирне Українське небо. І нам ніколи не сплатити той великий борг перед нашим Воїном і його родиною. Єдине, що нам підвладне – це пам’ять, гарні вчинки, які продовжуватимуть духовне життя нашого Героя і всіх Нескорених.
Сьогодні, у роковини загибелі Воїна, згадуємо нашого Захисника молитвою, думками, словами, свіжозірваними квітами, покладеними до Алей Слави і місця його вічного спочинку.
Низький уклін, Тобі, наш Воїне!
Слава Герою Миколі Трояну! Навіки слава!
