Монастирищина простилася з Героєм Володимиром Алексєєвим
Сьогодні ще один із тих нестерпно-болючих днів, яких ніколи не хотілось би проживати – наша громада навіки простилася із хоробрим Захисником України, Героєм Володимиром Васильовичем Алексєєвим.
Гірко усвідомити, що такий молодий, красивий, сповнений сил і життєвої енергії чоловік, через кровожерливих московитів, залишив своє земне життя. Залишив… На полі бою залишив! Щоб всі ми жили, втілювали свої мрії. Щоб була вільною наша країна, щоб була вільною кожна українська дитина.
Народився Володимир 5 березня 1994 року в селі Яснополянське Автономної Республіки Крим у родині Василя Алексєєва та Жанни Максименко. Мав старшу сестричку Світлану. Згодом родина переїхала на Вінниччину, у село Заболотне, де наш Герой пішов до 1-го класу. Далі знову був переїзд, вже на Черкащину, а саме в село Паланка, де Володимир закінчив школу. Після школи вступив до училища міста Тульчин. Здобувши професію, відразу влаштувався на роботу у селищі Вапнярка.
Життя гартувало нашого Героя ще з дитячих літ. Та він ніколи не скаржився. А просто жив. З гідністю. З миром у душі. З теплом в очах.
Володимир був працьовитим, дружелюбним, завжди з легкістю завойовував прихильність оточуючих. Мав багато друзів, що в шкільні роки, що вже в дорослому житті. Його доброзичливість, щирість, привітність і відкритість були магнітом для оточуючих. Всі знали, що Володимир – чоловік свого слова: не зрадить, не підведе.
І хоча війна не входила у плани нашого Захисника, але вона підступно увірвалася в його життя та життя мільйонів мирних. Наш хоробрий Герой, розуміючи всі ризики, не сховався, не втік, а став на захист України – став щитом для кожного з нас. Був оператором відділення радіорозвідки 117-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Володимир Алексєєв з честю та гідністю виконував свій військовий обов’язок, його поважали побратими та командири. Адже навіть втративши маму з татом, цієї весни ще й поховавши сестричку, і при цьому бачивши всі жахіття війни – він не зрадив своїм принципам і моральним переконанням – залишався людиною слова та діла.
В минулому році наш хоробрий Герой одружився на коханій Інні. Вона була його єдиним промінчиком світла у цій жахливій пітьмі війни, його серцем, домівкою. Вони мріяли про майбутнє без війни, спільні світанки та прогулянки під зорями, про життя, довге спільне життя… Але…
11 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Петрівка Краматорського району Донецької області наш Герой – солдат Володимир Алексєєв отримав поранення, несумісні з життям, і загинув смертю Хоробрих, щоб інші не гинули.
Сьогодні, 22 серпня, по встеленій квітами дорозі наш Герой востаннє прийшов до домівки, де билось його серце. Сотні краян, утворивши «живий коридор», не стримуючи сліз, навколішки, тримаючи тремтячими руками стяги, проводжали Воїна.
Попрощатися із мужнім Захисником солдатом Володимиром Алексєєвим прийшли рідні, побратими, керівництво громади, священнослужителі, друзі, знайомі, небайдужі мешканці громади.
Поховали Героя з усіма військовими почестями на княжиківському кладовищі. За душу Воїна піднеслися молитви, на його честь прозвучав Гімн України і військовий салют. Дружині Героя вручили Державний Прапор України, яким була вкрита домовина.
Світла пам’ять про Володимира Алексєєва завжди житиме в наших серцях. Від сьогодні його ім’я буде поруч із сотнями тисяч імен, що вписані у велику книгу незламності України. Завдяки Володимиру Алексєєву і таким же Хоробрим стоїть наша Держава!!! Це завдяки Їм про Україну знає весь світ, як про незламну, могутню, непереможну!!! Це Вони змінюють світ. Змінюють Україну для дітей і онуків!!!
І кожен синьо-жовтий прапор, який майорить над українськими містами та селами, має свою ціну – це тисячі таких самих прапорів на кладовищах.
Сьогодні громада плакала. Плакала за своїм Героєм. За молодим чоловіком, у якого все життя ще було попереду. Який мріяв, любив, жив...
Сьогодні на кладовищі стало одним прапором більше…
Щирі співчуття рідним і близьким загиблого! Нехай Господь дасть вам сили пережити це горе!
Довіку будемо пам’ятати подвиг Володимира!
Низький уклін, вічна пам'ять і слава Герою Володимиру Алексєєву!
Слава Україні!
Смерть проклятим москалям!
