Монастирищина простилася з Героєм Миколою Ревенком
Час не вилікує наші рани. І біль уже нікуди не зникне. Це пекло, що принесли кацапи, ми не пробачимо ніколи! Навіть якщо до тла згорить москва і карлика на площі розітнуть – прощення не буде. За жодних умов не має бути! Адже це не поверне наших рідних, яких безжально вбили окупанти. Наші янголи, наші Герої ціною свого життя захищали Вкраїну, дім і рідних від кривавих рук москалів. Вони не прагнули величі чи багатства, лише б найдорожчі були у безпеці, у своїй, Богом даній, країні.
Сьогодні приспущені наші прапори. Монастирищина огорнута у жалобу. Війна, породжена московією, безжально забрала ще одного її хороброго Сина – Миколу Юрійовича РЕВЕНКА. Ще одне молоде життя покладене на вівтар Свободи. Він міг бути вправним юристом. Будувати свою кар’єру, на яку поклав стільки часу й сил. Він міг стати ким завгодно. Його знання відкривали перед ним будь-які двері. Але Микола був Сином своєї країни! Достойно вихованим, з загостреним почуттям справедливості, моралі та честі. Тож, замість ділового костюму і краватки, Микола Ревенко одягнув піксель, а замість контрактів із відомими юридичними компаніями – співбесіда із Силами Оборони. Він став добровольцем – щитом мільйонів. І за понад два роки звитяжних боїв ні кроку не ступив назад, лише вперед, лише до Перемоги – мирної, незалежної України. Він віддав своє життя за нашу волю і свободу. Став зорею в небі і тепер навічно світитиме з небес. Навіть у найтемнішу ніч він буде тим сяйвом, що вестиме нас до нового дня…
Микола народився 6 липня 2001 року у селі Степівка у родині Людмили та Юрія Ревенків. Згодом, у нього народилася сестричка Анюта, його маленька радість і гордість, ясний сонячний промінчик. Наш Герой увібрав у себе усі найкращі людські якості. Ще з дитинства привертав увагу оточуючих, як однолітків, так і дорослих. З усіма міг знайти цікаву тему для спілкування. Його погляд, усмішка, відповідальність, чесність, добропорядність і розсудливість захоплювали та зачаровували.
З 1-го по 9-й клас навчався у Степівському навчально-виховному комплексі «Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа І-ІІ ступенів», який закінчив із відзнакою у 2016 році. Потім, протягом 2016-2020 років, здобував освіту в Ірпінському державному коледжі економіки та права за спеціальністю «Право» освітньо-кваліфікаційного рівня «Молодший спеціаліст», який закінчив його з відзнакою. Далі, у 2020-2022 роках, навчався в університеті «КРОК» за спеціальністю «Право» та паралельно працював у ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Він був дуже ерудованим хлопцем. Здавалось, Микола знав усе і все йому було до снаги. Ще під час навчання познайомився з дівчиною Танею, з якою планували спільне майбутнє. На нього чекало прекрасне життя – кар’єра, сім’я. Але кровожерливому сусіду щастя Миколи, як і мільйонів українців, стало поперек горла і воно вторглося на нашу землю з повномасштабною війною, знищуючи все на своєму шляху.
Душа Миколи Ревенка боліла за Вкраїну, він не міг спокійно жити своє життя в той час, як його земля палала в ворожому вогні, як проливалась кров безневинних. 21-го квітня 2023 року наш Герой вступив добровольцем до Національної Гвардії України, мобілізувавшись до однієї із штурмових бригад Гвардії, а саме 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» (військової частини А3057).
Йому було 21, коли він взяв до рук зброю і в складі 2-го зенітного ракетного відділу 2-го зенітного ракетного відділення 2-го зенітного ракетного взводу 1-ї зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону став на захист України. Стрілець-зенітник пройшов найгарячіші напрямки Запорізької, Луганської та Донецької областей. За свою звитягу та хоробрість був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Його поважали командири та побратими. Навіть у найважчі миті боротьби він знаходив слова, які підбадьорювали та додавали сил. Мріяв, що невдовзі повернеться додому з Перемогою, обійме рідних і кохану. Але, 5 вересня 2025 року під час виконання чергового бойового завдання в районі населеного пункту Бересток Краматорського району Донецької області наш хоробрий Воїн героїчно загинув…
Вчора наш Герой у супроводі побратимів повернувся до рідної громади. Сьогодні, 16 вересня, кортеж нашого мужнього Захисника в останнє неквапливо так, повільно, проїхав знайомими вулицями Монастирищини, Аврамівки. Земляки, встеляючи дорогу квітами, зустрічали його. Синьо-жовті прапори вздовж усього шляху розвівав вітер, пекучі сльози зрошували пронизану болем землю – Герой Микола Ревенко «на щиті» повернувся додому…
Рідні, друзі, знайомі, військовослужбовці та волонтери, священнослужителі, представники влади та мешканці громади прийшли віддати останню шану мужньому Захиснику.
Поховали солдата Миколу Ревенка з усіма належними Воїну почестями під звуки трикратного військового салюту на Аврамівському кладовищі. Військові вручили рідним Державний Прапор, як символ України, якій вірно служив Микола.
Всією громадою розділяємо горе рідних і той невимовний біль, який неможливо витримати… Низький уклін і безмежна вдячність нашому Герою за те, що зупиняв те безмежне російське зло.
Вічна пам’ять і слава Герою Миколі Ревенку!
Герої не вмирають!
