Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Павла Ковальського
Минає три роки, як загинув, захищаючи Україну від ворога, нескорений Герой Павло Олегович Ковальський. Його мужність, відвага і хоробрість духу залишаться прикладом для сучасних і наступних поколінь.
Сьогодні, 27 вересня, минає цілих три роки. Скорботних, важких, тривожних. Пам'ять про Павла Ковальського живе і житиме вічно в його героїчних вчинках, патріотизмі, жертовності і любові до України.
Павло Ковальський народився 5 червня 1992 року в селі Петрівка (нині – Хейлове). У 1998 році пішов до першого класу Петрівської школи, у 2007 році, закінчивши 9 класів, переїхав до села Бачкурине та продовжив навчання у Бачкуринській загальноосвітній школі. Потім вступив до Уманського педагогічного університету імені П. Тичини, де здобув спеціальність вчителя фізичної культури. Далі, із 2011 по 2012 рік, проходив військову строкову службу в лавах Збройних Сил України. Вчителем Павло, в міру певних обставин, так і не став, хоча дуже сильно любив дітей, проводив з ними час. Проте, він віднайшов себе у будівельній та столярній сферах. Як розповідають рідні, був висококласним будівельником і майстром із ремонтних робіт, а одним із улюблених захоплень була столярна справа.
Протягом останніх років (перед великою війною) разом з братом Денисом Павло працював у Одесі на будівництві. Але коли розпочалася повномасштабна війна, не вагаючись, повернувся до рідної Монастирищини, щоб захищати свій рідний край від російської мерзоти. Спочатку ніс варту на блок-посту в Бачкурині, потім був мобілізований до лав ЗСУ. Наш Герой мав лише 15 хвилин на збори, тож, накинувши рюкзак на плечі, міцно обійнявши рідних і попрощавшись, Павло пішов. Пішов, щоб повернутися додому з Перемогою.
Служив у взводі зв’язку танкового батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади (в.ч. А1126) в складі Десантно-штурмових військ ЗСУ телефоністом-лінійним наглядачем. Його поважали та шанували побратими. Відважний, сміливий боєць, надійний бойовий товариш мужньо захищав кордони від ворога та його найманців. І понад усе бажав миру в Україні.
Нашому Герою було лише 30… Молодий, розумний і активний. Людина честі і принципів. Ніколи нікого не боявся та ніколи не ховався. Завжди говорив правду, відстоював справедливість і за нею йшов до кінця…
27 вересня 2022 року старший солдат Павло Ковальський загинув від важких поранень, отриманих під час бойових дій на Донецькому напрямку.
Поховали Захисника з усіма належними Воїну почестями 2 жовтня 2022 року у селі Хейлове.
6 червня 2023 року родині загиблого військовослужбовця вручили орден «За мужність» ІІІ ступеня, яким, відповідно до Указу Президента України Володимира Зеленського, Павла Ковальського нагороджено посмертно. 29 серпня того ж року ім’я мужнього Воїна увіковічено на Алеї Слави Героям Монастирищини. Також у 2023 році видано перший випуск книги «Альманах пам’яті Героїв Монастирищини», де зібрані різноманітні фото та відеоматеріали, історії, спогади про Павла.
2 серпня 2024 року у селі Леськове та 24 серпня 2025 у селі Бачкурине на Алеях Пам’яті Героїв відкрито меморіальні дошки Павлу Ковальському. А 26 серпня цього року нашому Захиснику посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Монастирищенської міської територіальної громади».
У Попуднянському ліцеї зберігається книга спогадів про нашого Героя, створена вчителями та учнями закладу. До книги увійшли його фотографії, цитати, біографічні дані, розповіді рідних, друзів, побратимів, з якими пліч-о-пліч воював Павло.
Павло Ковальський віддав своє життя за Україну, за кожного з нас, і ще ненароджених… Але він живе і вічно житиме в людській пам’яті, як Захисник, як Герой! І продовжує оберігати Ангелом Світла у Небесному Війську.
Сьогодні, у роковини загибелі, згадуємо нашого Героя молитвою, думками, словами, свіжозірваними квітами принесеними до меморіальних дощок, Алеї Слави Героїв і місця його вічного спочинку.
Схилімо голови! Світлий спомин про нашого земляка, мужнього Оборонця української землі, відважного Воїна назавжди залишиться у наших серцях.
Вічна шана і слава Герою! Низький уклін рідним і близьким Воїна!
