Монастирищина простилася з Героєм Олександром Безсмертним
Небо виплакало всі сльози затяжним дощем і не має сил, навіть на маленьке прояснення. Лише сльози і відчай… Війна знову принесла на монастирищенську землю горе, біль і журбу. Вона вкотре безжально забрала частинку нашої душі – звитяжного Воїна-Захисника Українського народу, відважного Сина-Героя Монастирищини – Олександра Васильовича Безсмертного.
Олександр Безсмертний – незламний, вольовий, хоробрий. Кожного дня робив все від себе можливе і неможливе, щоб наблизити довгоочікувану Перемогу та повернутись додому.
Сьогодні наш Хоробрий навічно повернувся до рідного краю… «На щиті» повернувся. Він віддав всього себе за Вкраїну, за мир і спокій її дітей. Його остання дорога до домівки була встелена квітами і сльозами земляків, які навколішки, тримаючи в руках державну символіку, зустрічали «живим коридором» свого Захисника.
Олександр Безсмертний навіки наш Герой. І пам’ять про нього карбується у наших серцях.
Олександр народився 27 серпня 1987 року в селі Нове Місто у родині Ніни Григорівни та Василя Михайловича Безсмертних. Мав старшу сестричку Оксану. Змалку батьки прищеплювали своїм дітям любов до України. Наш Герой зростав активним і спраглим до нових знань і вмінь. З дитячих літ він зрощував у собі себе. Завжди йшов за правдою. Був щирим, відповідальним, добродушним, працелюбним. Якщо за щось брався, то завжди робив як слід, до ладу.
Навчався в Новоміській загальноосвітній школі №2. Після її закінчення вступив до ВСП «Тальнівський будівельно-економічний фаховий коледж УНУС», де здобув спеціальність будівельника. Та попри наявність будівельної професії, в якій Олександр був майстром своєї справи, любов до землі перемогла. Наш Захисник активно займався фермерством. Він дуже любив землю, любив працювати на ній, як дитина, тішився гарним врожаям і засмучувався, коли щось йшло не за планом. У вільний час займався мисливством.
У 2007 році Олександр одружився на коханій Інні. Через рік, у 2008 році, у молодого подружжя народилася донечка Дарія, а у 2014 – Катеринка. У них була щаслива, дружня сім’я. Спільні плани, мрії, затишні вечори. Олександр любив своїх дівчаток, вони були його всесвітом. А він – їхнім надійним, затишним, міцним плечем.
Але в час великої війни Олександру Безсмертному довелось залишити своїх дівчаток, щоб захистити їх від російського зла. За першим покликом Неньки-України він пішов на фронт, пообіцявши рідним повернутись. 27 березня 2023 року вступив до Сил Оборони України, щоб очистити українську землю від ненажерливого, окровавленого окупанта. У складі 125-ї окремої бригади територіальної оборони, разом із найвідважнішими, давав ворогу гідної прочуханки. Будучи старшим водієм автомобільного відділення взводу забезпечення ремонтно-відновлюваного батальйону, завжди найперше думав про побратимів, а вже потім про себе…
Наш Захисник прагнув Мирного неба для своїх рідних і Перемоги Україні, щоб його сім’я та всі українці жили у вільній квітучій Батьківщині. Заради цього він щодня боровся, жертвуючи своїм здоров’ям і часом, проведеним із рідними. В ім’я цього Він героїчно загинув. Його безсмертна душа злетіла Янголом у Небо 5 жовтня 2025 року у місті Куп’янськ Харківської області під час виконання військового завдання.
Сьогодні, 11 жовтня, наша громада з важким серцем проводжала Олександра – мужнього Воїна, хороброго Захисника, справжнього нескореного Героя в останню дорогу. Рідні, друзі, знайомі, побратими-військовослужбовці, представники влади та вдячні мешканці Монастирищини прийшли попрощатися із мужнім Захисником. Сотні живих квітів принесли земляки хороброму Воїну, який поліг у битві з ворогом, виборюючи цілісність нашої держави.
Поховали старшого солдата Олександра Безсмертного з усіма військовими почестями на новоміському кладовищі. За душу Воїна піднеслися молитви, на його честь прозвучав Гімн України і військовий салют. Рідним Героя вручили Державний Прапор України, який почесна варта зняла з домовини.
Тепер наш Герой поряд з Янголами на небеснім небосхилі захищає нас від смерті своїм янгольським крилом, так як і робив це за життя на землі.
В цю гірку мить схиляємо голови в глибокій скорботі та висловлюємо щирі слова співчуття та підтримки рідним, друзям, побратимам загиблого Героя. Нехай милосердний Господь допоможе вам вистояти у цей найважчий час, ми разом з вами, бо це наше спільне горе!
Низький уклін і безмежна вдячність Воїну, перед яким ми всі в одвічному боргу. Слава Герою Олександру Безсмертному, навіки слава!
Герої не вмирають!
