Монастирищина у жалобі. У Києві простились із Героєм Русланом Сисюком
Понад 11 років іде війна і понад 3 з них – повномасштабна. Вона забирає життя кращих Синів і Доньок громади, справжніх Патріотів України. 117 мешканців і вихідців із Монастирищенської громади загинули внаслідок війни. І це лише ті наші сміливі земляки, про яких відомо, яких ми зуміли з почестями провести в останню дорогу, або, принаймні, вшанувати. Наші Хоробрі віддають життя за Вкраїну, за кожного з нас. Їх обличчя, імена карбуються в серцях вдячних.
Сьогодні до Небесного війська відлетів наш нескорений земляк Руслан Романович Сисюк. Сьогодні він навічно знайшов спочинок… Йому було 25. Він віддав своє життя за Неньку-Україну, залишивши маленького сина без тата, а молоду дружину – вдовою. Руслан залишив нас без себе, лише, щоб було мирним Українське небо.
Народився наш Герой 6 липня 1999 року у селі Копіювата, де пройшли його дитячі та шкільні роки. Навчався у Копіюватській середній школі. Був щирим, добрим, відповідальним хлопчиною, який в будь-яку мить міг прийти на допомогу. З дитячих літ він зрощував у собі себе: характер, погляди, принципи. Найбільше не терпів брехні, зневаги, підлості. Завжди йшов за правдою.
Після закінчення школи навчався у Монастирищенському професійному ліцеї, де здобув зварювальну спеціальність. Далі, у 2018 році, вступив на військову службу до 25-ї окремої бригади охорони громадського порядку Національної Гвардії України імені князя Аскольда. По закінченню служби підписав контракт із цією бригадою та залишився жити в столиці.
Згодом Руслан познайомився із красивою дівчиною Галиною. Вона стала його домівкою, всесвітом. Через деякий час, уже під час повномасштабної війни, вони одружились, а незабаром у них народився син Матвій. Він був маленькою татковою копією та найбільшою його слабкістю.
Наш Герой понад усе прагнув захистити свою сім’ю. Будучи нацгвардійцем, з перших днів великої війни обороняв Київ, Ірпінь, Бучу. До 2024 року Руслан Сисюк із честю ніс службу в Київській області, сумлінно виконуючи всі поставлені військові завдання. Після проходження навчання в одному з навчальних центрів Київщини був прикомандирований до 15 бригади НГУ «КАРА-ДАГ», в складі якої 26 жовтня 2024 року відправився на схід.
Через два дні, 28 жовтня, зв’язок із Русланом зник. Нашого Героя визнали безвісти зниклим. Протягом 11-ти місяців рідні шукали, молились і вірили, що знайдуть. Але після нещодавно проведеної ДНК-експертизи було встановлено, що наш хоробрий Герой загинув того важкого осіннього дня під час виконання завдання поблизу міста Селидове Покровського району Донецької області.
Сьогодні, 23 жовтня, Воїну в останнє віддали військові почесті. Поховали Героя Руслана Сисюка у місті Києві, де живе його син, де був він щасливим. Останньою домівкою нашого Хороброго стало Берковецьке кладовище, де спочивають його земляки-побратими.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким, друзям і побратимам Захисника України. Нехай милосердний Господь дасть вам сил пережити це горе.
Низький уклін і безмежна вдячність загиблому Герою Руслану Сисюку!
Ти назавжди в наших серцях і нашій пам’яті!
Герої не вмирають!
