Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Миколи Широбокова
Сьогодні, 4 грудня, минають перші роковини із дня героїчної загибелі нашого хороброго земляка Миколи Валерійовича Широбокова…
Наш Звитяжний впав смертю хоробрих на чужині, віддавши своє безцінне життя, щоб були вільними ми на своїй землі.
Слава Миколі Широбокову! Навіки у наших серцях!
Книга Миколиного життя обірвалась на 39 розділі. Її квапливо, не питаючи, дописала сама війна, залишивши море сліз, болю та одне-єдине питання: «За що?!». Розпочиналось все ж з надією у краще та, загалом, як у всіх його однолітків – за рік до великого вибуху на Чорнобильській АЕС і за декілька кроків (років) до вільної, суверенної, незалежної України. Наш Герой бачив, як радянський чобіт під назвою «срср» пішов на дно, як і російський корабель у 2022. Бачив, як змінювалась його країна і бачив те, як її знову прагнули одурити, втягуючи в заплутані тенета. І, напевно, якщо б у свій час український народ вибирав серцем, здоровим глуздом, а не вухами та шлунком, росія ніколи не зазіхнула б на наші землі. вона б заціплено, боязко, із свого болота, спостерігала за величчю та розквітом могутньої України. Наші б рідні не гинули у цій безжальній війні. Микола Широбоков і тисячі таких же Звитяжних залишились живими.
Микола народився 17 травня 1985 року в селі Нове Місто в родині Валерія та Людмили Широбокових. Мав старшого брата Сергія. Був звичайною дитиною, інколи трішки бешкетував, як і всі хлопчаки, але намагався завжди чинити совісно, справедливо. Навчався у Новоміській загальній середній школі (нині – Монастирищенський ліцей №2). Після закінчення школи будував своє доросле життя. Та у 23 роки, лише за одну мить, він подорослішав на десятки років, втративши найріднішу людину – тата. Тоді ніби щось там усередині обірвалось і як він не намагався зцілитись, воно продовжувало ятрити рану втрати. У 2009 році доля піднесла нашому Герою найцінніший дарунок – сина Дениса.
Микола був гарною людиною, любив своє життя і тих, хто в ньому були. Цінував чесність. Був душею будь-якої компанії. Безкорисливий, щирий. Міг підбадьорити, допомогти, не очікуючи нічого натомість. Мав багато талантів. Умів усе, за що б не брався. Життя так загартувало нашого Захисника, що він не боявся жодних труднощів, навпаки, йшов їм на зустріч і розправлявся з ними. Був працелюбним, брався за будь-яку роботи, щораз кидаючи виклик самому собі. Його пристрасть (хобі) – ремонт автівок, мотоциклів. Він був ніби лікарем сталевих звірів, вміло раз-у-раз повертаючи втомлених, бездиханних до життя.
У червні 2024 року наш хоробрий земляк став на захист України. Як і в цивільному житті, так і під час служби Микола чинив за правилами власної совісті. Його поважали побратими, командири. Завжди чітко, відмінно виконував покладені на нього обов’язки. Солдат 95-ї окремої десантно-штурмової Подільської бригади Микола Широбоков був гідним прикладом українського військовослужбовця. З гаслом «завжди перші» наш земляк із побратимами, виконуючи військове завдання, зайшов у тил ворога, не аби як налякавши і так уже зляканих руських. Бої на курщині були важкими та наш Хоробрий тримався, до останнього тримався, бо вдома на нього чекав син. Під час чергового запеклого бою поблизу населеного пункту мала локня суджанського району курської області, до останнього подиху залишаючись вірним Військовій присязі на вірність Українському народу, Микола Широбоков, мужньо виконавши військовий обов’язок героїчно загинув.
Поховали Героя з усіма належними Воїну почестями 8 грудня 2024 року на новоміському кладовищі. Згодом його хоробре ім’я увіковічнили на Алеї Слави Героїв Монастирищини. Відповідно до Указу Президента 60/2025 від 29 січня 2025 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку нашого Звитяжного посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня. Також нагороджено відзнакою та медаллю Міністерства оборони України за успішне виконання бойових завдань, проявлені мужність і героїзм під час ведення бойових дій проти ворога України. А у 2025 році Миколі Широбокову присвоєно звання «Почесний громадянин Монастирищенської міської територіальної громади» посмертно.
Сьогодні, у роковини загибелі, вшановуємо Воїна Миколу щирою молитвою, добрими словами, квітами, принесеними до місця його вічного спочинку та Алеї Слави.
Вічна пам’ять і слава Герою Миколі Широбокову! Герої не вмирають!
