Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Юрія Мелехті
Сьогодні минають перші роковини загибелі одного із Справжніх, Вірних, Мужніх, Відданих Синів, Героїв України – Юрія Борисовича Мелехті. Юрій був одним із тих, хто через десятки років мав би розповідати дітлахам про відвагу та звитягу, про незламність і рішучість про те, як він і такі ж хоробрі Українські Воїни знищили підступного ворога, припинивши війну не лише в Україні, а на всій планеті. Він мав би розповідати… Але тепер про нього розповідатимемо всі ми… Переповідатимемо про його героїзм, силу духу, добре серце, бойові звитяги. Радітимемо та плакатимемо, що були з ним знайомі. І раз у раз, дивлячись у небо – дякуватимемо, що захищав нас, що захищав Україну.
Життєва стежина Юрія Мелехтя не була гладкою, не обійшлося на ній без болісних втрат і смутку, але вона була рясно всіяна його гарними справами, добрими вчинками, щасливими і приємними миттєвостями та подіями. Народився Юрій в багатодітній родині 13 лютого 1973 року в селі Тарнаві, де пройшли його дитячі та шкільні роки, де промайнуло все його життя…
Після закінчення 11-го класу місцевої школи проходив строкову військову службу в ракетних військах. Повернувшись із армії, влаштувався на роботу трактористом-комбайнером у колгосп, що розміщувався в Тарнаві.
Далі одружився з коханою Оленою. Згодом у них народилося двійко гарних синів, яких люблячі батьки назвали Вадимом і Романом.
Юрій Мелехтя був завзятим трударем. Ніколи ні перед чим не зупинявся, сміливо йшов до мети. Своїми руками побудував дім і посадив сад. Обробляв землю, доглядав господарство. Останніми роками працював у ТОВ «Агровет Атлантик Груп».
Наш Герой був люблячим чоловіком і турботливим татом. Пишався своїми синами-соколами. А коли на світ ще й з’явилася онучка, у Юрія, немов, крила виросли. Родина, її добробут завжди були у нашого Захисника на першому місці. Юрій Мелехтя по життю був щирою, доброю, порядною Людиною. Він навіть незнайомцям був готовий допомогти, а знайомим – і поготів.
Тож, коли Ненька-Україна покликала на допомогу свого Сина, Юрій, не зволікаючись, зібрав речі і пішов захищати Батьківщину. З вересня 2022 року наш Герой в обладунках Українського Воїна протистояв російському злу. Був стрільцем-номер обслуги мотопіхотного батальйону 32-ї окремої механізованої бригада (в/ч А4784). Був хоробрим Воїном і надійним побратимом. Був «світлом» і захищав нас від російської темряви.
Понад два роки виснажливих боїв, короткі зустрічі з рідними і незгасаюча віра в Перемогу. Але в одну мить усе згасло: і віра, і мрії, і життя… 11 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новопустинка Покровського району Донецької області сержант Юрій Мелехтя героїчно загинув.
Поховали Юрія Мелехтя з усіма належними Воїну військовими почестями 19 грудня 2024 року на сільському кладовищі у рідній Тарнаві. Згодом ім’я хороброго Воїна увіковічнили на Алеї Слави Героїв Монастирищини. А в 2025 році Юрію присвоєно звання «Почесний громадянин Монастирищенської міської територіальної громади» посмертно.
Сьогодні, у роковини загибелі, вшановуємо Воїна Юрія щирою молитвою, добрими словами, квітами, принесеними до місця його вічного спочинку та Алеї Слави.
Юрій Мелехтя був справжнім Героєм, який стояв на захисті нашої країни. Його відвага і відданість були прикладом для нас усіх. Він пішов на передову, несучи в собі найкращі якості справжнього Патріота.
Вічна пам’ять і слава Українському Воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Герої не вмирають!
