Монастирищина простилася з Героєм Юрієм Наливайком
Наша громада знову у гіркій жалобі. Смутком, болем переповнились і так осиротілі вулиці. Після важких боїв додому навіки повернувся її хоробрий Син Юрій Петрович Наливайко. Його земна боротьба за вільну Україну скінчилась. Юрій залишив поле бою нескореним, непереможним Героєм. Віднині він носитиме інші обладунки і з Небес оберігатиме та наглядатиме за нами.
Сьогодні Юрій востаннє, у супроводі кортежу, неквапливо проїхав рідними вулицями, ніби прощаючись із ними, із кожною прожитою миттю, із кожним, хто увійшов в його життя. Дорогу Героя встелили квітами та сльозами. Мешканцям громади до болю в серці було важко відпускати хороброго земляка в небо... Синьо-жовті прапори вздовж усього шляху, розвиваючись на вітру, невпинно шепотіли «Герої не вмирають!».
Юрій Наливайко прожив своє життя гідно, залишивши по собі безліч приємних спогадів і нетлінну пам’ять. Керувався законами честі та людяності і загинув, захищаючи одвічні українські цінності: сім’ю, дім, Батьківщину.
Народився Юрій 18 жовтня 1966 року в селі Халаїдове у родині Петра Микитовича та Галини Якимівни Наливайків. Мав ще двох братів – Олексія та Дмитра і сестричку Олену. Навчався у Халаїдівській 8-річній школі. Після її закінчення вступив до Монастирищенського ПТУ №25, де здобув спеціальність слюсаря-ремонтника. Здобувши робітничу професію, влаштувався у місцевий колгосп по спеціальності. Далі була строкова військова служба – служив у прикордонних військах у Німеччині. Повернувшись із армії, продовжив працювати в колгоспі, але вже на посаді водія, Згодом був призначений головним інженером. На цій посаді пропрацював аж до розформування колгоспу – 2004 року. З того часу і до початку повномасштабної війни займався підприємницькою діяльністю. Був майстром із золотими руками. Любив столярну справу, займався садівництвом, рибництвом, будівельними і ремонтними роботами, розумівся на техніці, автомобілях. Напевно, не було такого, чого Юрій не зумів би зробити. Здається, він знав усе.
Його життєва дорога плавно переплітала у собі: працю, добро, служіння іншим і любов до рідної землі. Наш Герой був доброю людиною із великим, щирим серцем. Любив жартувати, умів підбадьорити, вислухати, допомогти, порадити. Ніколи ні з ким не конфліктував. Був ініціативним, справедливим, чесним і порядним, завжди дотримував даної обіцянки. Його поважали односельчани, оточуючі. Йому довіряли.
Протягом 14 років Юрій був депутатом Халаїдівської сільської ради, з 2006 року і до 2020 року (до децентралізації). Жителі села постійно голосували за Юрія Наливайка, адже знали, що він ніколи не похитне їх довіру, навпаки, зробить більше, ніж обіцяв.
Що ж до особистого, то Юрій був двічі одруженим. У першому шлюбі, у 1991 році, у нашого Захисника народилась донечка Лілія. У 1996 році Юрій вдруге спробував щастя, одружившись із Оленою. Через два роки, у 1998 році, у щасливого подружжя народилась донечка Катруся, а ще через три, у 2001 році – Людмилка. Життя у ті роки було не легким, але Юрій і Олена крок за кроком зміцнювали фундамент сімейного гніздечка і крізь усе подружнє життя пронесли повагу одне до одного та своє кохання. Разом виростили і виховали донечок, з нетерпінням чекали на онуків. У наступному році планували відзначити одразу дві чудові події – перлинове весілля та 60-річний ювілей Юрія. Але війна в одну мить безжально знищила всі мрії та плани…
25 лютого 2022 року наш хоробрий земляк приєднався до лав Збройних Сил України. Спочатку ніс службу на блокпостах Монастирищи, оберігаючи спокій і життя її мешканців. Адже в перші дні великої війни недалекий ворог мав примарні надії захопити всю Україну, та, завдячуючи нашим Захисникам, йому це не вдалося.
Згодом Юрій Наливайко у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців відправився на фронт. Водій 1-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону протягом понад трьох років мужньо виконував свій військовий обов’язок. Завжди відповідально відносився до поставлених завдань і найперше завжди думав про побратимів, техніку, а вже потім – про себе. Служба була важкою, інколи на межі, але Юрій з честю проходив усі випробування. Його поважали командири й побратими. За успішне виконання військових завдань старший солдат Юрій Наливайко був нагороджений грамотами та відзнаками. Зокрема, у травні 2023 року отримав медаль «За оборону рідної держави», а 2 січня 2024 року – нагрудний знак «Золотий хрест» від Головнокомандувача Збройних Сил України.
Наш Герой пройшов випробування війною, залишившись надійним другом і вірним побратимом. У важкі дні його сила духу не гасла, а міцнішала, загартовуючи тих, хто поряд – та, на жаль, навіть найміцніша сталь інколи не витримує надмірних випробувань. 9 грудня 2025 року в результаті здійснення противником авіаудару в район зосередження особового складу Юрія поблизу населеного пункту Рубіжне Чугуївського району Харківської області наш хоробрий земляк, сповна виконавши свій військовий обов’язок, загинув…
Сьогодні, 19 грудня, у скорботі та з молитвою на вустах рідні, близькі, керівництво громади, духовенство, військовослужбовці і громадськість прийшли вшанувати та провести в останню дорогу вірного Сина України.
Поховали Героя з усіма належними Воїну почестями на халаїдівському кладовищі. Синьо-жовтий стяг, який огортав домовину полеглого, військові передали рідним Захисника на вічну пам’ять про подвиг Героя. В його честь звучав Гімн України і військовий трикратний салют, який гучно пронизував небо і серця присутніх…
Щирі співчуття рідним і близьким, друзям і побратимам Захисника України. Нехай милосердний Господь дасть вам сил пережити це горе.
Низький уклін і безмежна вдячність загиблому Герою Юрію Наливайку!
Ти назавжди в наших серцях і нашій пам’яті!
Герої не вмирають!
