Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Олександра Ковалевського
Сьогодні минають перші роковини з дня загибелі нашого хороброго земляка Олександра Ковалевського. Рік тому у запеклім бою Олександр поліг смертю хоробрих. Його земна боротьба за вільну Україну того рокового дня закінчилася… Та пам’ять про Нього житиме вічно!
Олександр Віталійович Ковалевський народився 25 листопада 1988 року в селі Нове Місто. Мав сестричку Наталю. Їхня мама Світлана Григорівна прагнула виховати своїх дітлахів дружніми та гарними людьми, дати їм усе найкраще. Тож, Олександр із Наталею так і зростали – одне за одного, одне для одного. Навчався наш Герой в Монастирищенській школі №1 (нині – ліцей «Ерудит»). Після закінчення школи вступив до ДНЗ «Черкаський професійний автодорожній ліцей», де здобув спеціальність – механік, автослюсар.
Олександр Ковалевський був душею будь-якої компанії, завжди привітний і щирий. Вмів підтримати та вислухати. Прагнув кожному допомогти. Не терпів брехні та підлості. Не був ідеальним, але був справжнім.
У 2018 році у нашого Героя народилась донечка Анастасія від цивільного шлюбу. Маленьке диво. Але обставини склались так, що доля розвела її тата з мамою і кожен із них продовжив свій шлях. Анастасійка залишилась із мамою, а Олександр намагався розпочати все спочатку.
У 2019 році наш Захисник кардинально змінив своє життя. Він залишив рідну Монастирищину і переїхав жити до Києва. Працював на будівництві, станціях технічного обслуговування автомобілів, намагався жити, як і всі, та будувати своє майбутнє.
Згодом познайомився із гарною дівчиною Іриною. Вона стала його всесвітом. Спільні вихідні, поїздки, плани, мрії, життя. І все довкола почало набирати сенсу. Вони хотіли одружитись, створити сім’ю, хотіли прожити довге та щасливе життя і зістарітись разом. Але в час великої війни бути щасливим, коли ти – українець, на жаль, нереально…
російський окривавлений чобіт безжально топтав Українську землю. І Ненька-Україна, щоб захистити найменших своїх дітей, покликала хороброго Сина Олександра на допомогу. 31 серпня 2024 року наш Герой приєднався до відважних Воїнів ЗСУ, щоб зупинити ворогів і очистити Вкраїну від окупантів. Він був кулеметником 1-го відділення кулеметного взводу роти вогневої підтримки 225-го окремого штурмового батальйону (військової частини А7400). Він був бідою ворогів і спасінням українського народу. Він був тим, завдяки кому ми вранці прокидались, а ввечері обіймали своїх дітей. Він був нашим Захисником, Героєм, щитом…
17 січня 2025 року, близько 16:00, під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу з боку противника в районі населеного пункту свердлікове курської області солдат Олександр Ковалевський героїчно загинув.
Поховали Героя з усіма військовими почестями 28 січня 2025 року на новоміському кладовищі. Згодом його хоробре ім’я було увіковічено на Алеї Слави Героїв Монастирищини. А в серпні 2025 року рідним передано нагрудний знак, яким, відповідно до рішення міської ради, хороброму земляку Олександру Ковалевському посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Монастирищенської міської територіальної громади».
Сьогодні, у роковини загибелі, вшановуємо Воїна Ігоря щирою молитвою, добрими словами, квітами, принесеними до місця його вічного спочинку та Алеї Слави.
Низький уклін і безмежна вдячність загиблому Герою Олександру Ковалевському!
Ти назавжди в наших серцях і нашій пам’яті! Вічна та світла пам’ять і слава тобі, наш Герою!
Герої не вмирають!
