Монастирищина пам’ятає! Роковини загибелі Героя Олександра Зайцева
Війна – страшна, кривава, залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань і забирає в нас найцінніше. Ми можемо навчитися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ» – практично неможливо.
Сьогодні, 16 січня, минають три роки від дня загибелі в російсько-українській війні Героя Олександра Сергійовича Зайцева, який заради незалежності нашої Батьківщини, заради свободи її народу віддав найцінніше – власне життя. Сьогодні всі, хто знав і пам'ятає Олександра Зайцева, згадують його добрим словом і тихою молитвою. Адже він і був таким – добрим, спокійним і теплим, мов сонячні промені.
Олександр родом із Миколаївщини, але його коріння – дідусь і бабуся – з Монастирищини. Народився Олександр Зайцев 29 квітня 1991 року в невеличкому селі Виноградівка Баштанського району. Там він зростав, ходив до школи, здобув освіту кухара, про яку ще з дитинства мріяв. Дуже любив проводити час із дідусем і бабусею, тож частенько приїздив до рідненьких у Лукашівку.
Коли розпочалась повномасштабна війна, до останнього не хотів полишати рідну Виноградівку, але безпека близьких була понад усе. Тож, в серпні 2022 року разом з мамою, сестрою та двома племінниками, взявши лише пару речей, Олександр направився туди, де в дитинстві відчував себе щасливим – в Лукашівку.
Переконавшись, що рідним тут буде безпечно, не став відсиджуватися в тилу і вже у вересні 2022 року вступив до лав Збройних Сил України. Спочатку – військова підготовка в одній із Львівських військових частин. Далі – спецпідготовка у Збройних силах Великобританії, яку пройшов з відзнакою. Потім – на фронт, боронити нашу землю, наші родини, наш з вами спокій, бо інакше Олександр не міг.
Сумлінно служив гранатометником взводу охорони роти охорони бригадної артилерійської групи 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Товариші по зброї його поважали та шанували. Був вправним бійцем, надійним, вмотивованим і до останніх хвилин свого життя вірним військовій присязі та українському народу. Наш Герой загинув, захищаючи дорогих серцю людей, землю, яку любив понад усе, захищаючи мир в Україні. 16 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі Кремінної, що на Луганщині, солдат Олександр Зайцев отримав поранення, несумісні з життям – його вбили російські окупанти…
Енергійному, справедливому, доброзичливому, порядному хлопцеві назавжди залишилось 31...
22 січня 2023 року Олександра з усіма належними Герою почестями поховали на Лукашівському кладовищі.
29 серпня 2023 року ім’я мужнього Воїна увіковічено на Алеї Слави Героїв Монастирищини. 27 жовтня того ж року у селі Лукашівка на Алеї пам’яті загиблим Героям-односельчанам було відкрито меморіальну дошку Олександру. Також у 2023 році видано другий випуск книги «Альманах пам’яті Героїв Монастирищини», де зібрані різноманітні фото та відеоматеріали, історії, спогади про Воїна. 25 березня 2024 року рідним Героя передали орден «За мужність» ІІІ ступеня, яким, відповідно до Указу Президента України №599 від 28 вересня 2023 року, солдата Олександра Зайцева нагороджено посмертно. А цьогоріч нашому Захиснику посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Монастирищенської міської територіальної громади».
Війна відібрала в України Героя, а в рідних – найкращу у світі Людину.
З глибокою шаною та скорботою вшануймо сьогодні добрим словом, тихою молитвою, теплим спогадом нашого Захисника та схилімо голови перед святою пам`яттю Героя… Тепер Олександр у лавах Небесного Війська оберігає своїх найдорожчих і кожного з нас.
Низький уклін і вічна, світла пам’ять безсмертному подвигу Героя Олександра Зайцева! Герої не вмирають! Вони назавжди в наших серцях!
