Монастирищина простилася з Героєм Денисом Шерегедою
Серце розривається від болю, а слова застрягають у горлі… Сьогодні ще один із тих чорних днів, які ніколи не хотілось би знати й переживати – «на щиті» додому повернувся наш Герой, наш Захисник Денис Леонідович Шерегеда.
Йому було лише 37… Він був справжнім, без лицемірства чи заздрощів, без зайвих слів і показної гордості – щирий у кожному вчинку, відкритий душею та світлий серцем, інколи занадто порядний і чуйний, але завжди йшов за правдою. Не був довірливим, але вірив у добро, вірив, що люди кращі, ніж намагаються здаватися. Любив свою країну, рідний край, шанував батьків, підтримував братів, кохав дружину, з особливою турботою та гордістю ростив синів. В останньому із своїх віршів Денис написав: «…Мить, все промайне як мить, ми так хотіли жить, вірити і летіть, птахами…», написав, ніби відчуваючи, що невдовзі злетить тим вільним Птахом у Небесну Вись…
Війна забрала життя у сміливого Сина Монастирищини і близько 18 місяців терзала його зранену душу на чужині. Денис Шерегеда поліг на полі бою Героєм, не скорившись ворогу, не зрадивши присяги та власних принципів. Він прожив коротке життя, але залишив теплий спогад у серцях кожного, хто його знав, любив і поважав.
Народився Денис 13 квітня 1987 року у родині Леоніда Васильовича та Ірини Петрівни Шерегедів у селі Летичівка. Мав двох братів – старшого Михайла та меншого Олександра. З 1-го по 9-й клас навчався у Летичівській школі, а з 10-го по 11-й клас – у Монастирищенському математичному ліцеї (нині – ліцей «Ерудит»). Закінчивши ліцей з відзнакою, вступив у Київський національний університет будівництва і архітектури. Навчання у столичному виші пролетіло дуже швидко, залишивши по собі не лише приємні спогади, знання і досвід, а й диплом з відзнакою, як підтвердження наполегливості, працелюбності та підготовки. Здобувши вищу освіту, влаштувався на роботу на котельний завод «ЕНЕРГЕТИК». Згодом працював у Монастирищенському бюро технічної інвентаризації (БТІ), потім – у Уманському БТІ. Пройшовши відповідне навчання та отримавши сертифікат, відкрив власне бюро технічної інвентаризації.
У 2007 році наш Захисник одружився. Через два роки, у 2009 році, у них з дружиною Тетяною народився син Данил, а ще через 8 років, у 2017 році, – Тимофій. Денис пишався і радів своїми синами, намагався їх виховувати гідними, чесними й вольовими людьми, прищеплюючи їм любов до життя, повагу до інших і віру у власні можливості.
Здавалося, все в Дениса йшло своїм темпом – робота, власний дім, поруч красуня дружина, сини-соколи та щира повага людей, здобута характером, вчинками й людяністю. Він міг прожити своє «…довго й щасливо» і зістаритись із своєю дружиною. Міг бачити, як ростуть його сини, бути свідком їх випускних і одружень, тихо втирати сльози радощів при народженні онуків… Денис міг ще стільки всього зробити, прожити та бути свідком і ще стількох прекрасних митей, але проклята війна все знищила…
Наприкінці квітня 2024 року Денис Шерегеда був призваний на військову службу по мобілізації. Через декілька днів, 3 травня, наш Герой офіційно приєднався до лав Збройних Сил України. Після проходження військового навчання його направили у 13-й окремий десантно-штурмовий батальйон імені полковника Тараса Сенюка 95-ї ОДШБр на посаду навідника десантно-штурмового відділення. Спочатку наш Захисник відстоював територіальну цілісність України на Торецькому напрямку, що на Донеччині. Згодом, був командирований на курщину для виконання військового завдання. Він став одним із тих, Звитяжних, хто відважно бився з ворогом на його ж території, закриваючи своїми грудьми шлях московитам.
27 вересня 2024 року під час чергового бою поблизу населеного пункту веселе курської області зв’язок із Денисом зник. Через деякий час рідних повідомили, що солдата Дениса Шерегеду офіційно визнано безвісти зниклим. Весь цей час рідні, оббиваючи пороги, обриваючи телефони, моніторячи соцмережі, шукали Героя та таїли у собі надію, що живий… Але, нажаль, після нещодавного обміну тілами загиблих військовослужбовців з державою-агресором і проведеної ДНК-експертизи було встановлено, що того осіннього дня, 27 вересня, наш Захисник загинув…
Сьогодні, 31 березня, наш Хоробрий навіки повернувся додому… Скінчилась його довга дорога. Земляки навколішки, низько вклонившись та високо піднявши синьо-жовті стяги, зустрічали свого Героя на рідній землі, встеляючи його шлях квітами.
Монастирищина з важким серцем проводжала відважного Сина в останню дорогу. Рідні, друзі, знайомі, побратими-військовослужбовці, представники влади та вдячні мешканці громади прийшли попрощатися із мужнім Захисником. Сотні квітів, сльози і щирі слова вдячності Герою.
Поховали солдата Дениса Шерегеду з усіма належними Воїну почестями на летичівському кладовищі під триразовий збройний салют і Державний Гімн України. Синьо-жовтий стяг, який огортав домовину полеглого, військові передали рідним Героя на вічну пам’ять про подвиг і звитягу Захисника України.
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Воїна. Утрата Дениса – це біль, який всі ми відчуваємо разом із вами.
Сьогодні скінчились усі митарства змученої душі Воїна, нарешті вона віднайшла спокій на рідній землі. Нехай Денисовій душі буде спокійно у Царстві Божім, поруч із Янголами, а пам’ять про нього несе в наших серцях вічну вдячність, повагу та завжди нагадує, що справжні Герої не вмирають…
Низький уклін, вічна пам’ять і слава Герою Денису Шерегеді!
