Монастирищина пам’ятає. Роковини загибелі Героя Михайла Велетнюка
Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій і лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які віддають свої життя – для того, щоб жили ми.
Сьогодні минають другі роковини, як страшна, жорстока війна забрала молоде життя нашого Героя-земляка із Аврамівки Велетнюка Михайла Юрійовича. Два роки смутку, невимовного болю та світлої пам'яті. І час не лікує, бо ця втрата назавжди. Лише у спогадах живе наш мужній Воїн і Захисник, котрий хоробро, до останнього подиху, боровся за незалежність України та мирне майбутнє своїх дітей.
Михайло Велетнюк народився 18 січня 1986 року в селі Аврамівка. Навчався спершу в Аврамівській початковій школі, а далі – у Монастирищенській школі №5 (нині – ліцей «Успіх»). Після закінчення навчального закладу у 2003 році вступив до Національного авіаційного університету у місті Київ. Був харизматичний і впевнений у собі. Наполегливо вчився та йшов до цілей. Здобувши вищу освіту, Михайло став працювати геодезистом на будівництві метро у Києві. Тож, часточка нашого Героя закладена в лініях столичного метрополітену, яким щоденно користуються мільйони людей.
У серці України наш Герой зустрів Тетяну, яка стала його серцем – коханням всього життя. У 2021 році в них народився син Марк, а у 2023 – донечка Мирослава. Михайло відчував себе найщасливішим чоловіком і татком. Будував із дружиною плани на майбутнє та за будь-яку ціну прагнув захистити своїх найдорожчих від російського зла. 9 січня 2024 року Захисник мобілізувався до лав Збройних Сил України.
Оборона Вітчизни стала справою честі для нашого земляка. Понад рік мужньо та відважно боронив країну від злісного ворога, намагався підбадьорювати рідних, запевняти, що все буде добре. Бог наділив його щирим і добрим серцем, чуйною душею. Тож, життєлюбний та оптимістичний, Михайло Велетнюк і на війні був одним із кращих, його поважали командири та побратими.
Михайло прагнув жити, працювати, любити, ростити дітей під мирним небом України, повернутися додому з Перемогою. Але озвірілий ворог відібрав його безцінне молоде життя. 8 травня 2024 року поблизу населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області сапер інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону Михайло Велетнюк загинув у результаті здійснення противником мінометного обстрілу позицій підрозділу.
Поховали солдата Михайла Велетнюка з усіма належними почестями 11 травня 2024 року на Берковецькому кладовищі у Києві, де мешкає родина Героя. Згодом ім’я мужнього Воїна увіковічено на Алеї Слави Героїв Монастирищини. За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, відповідно до Указу Президента України від 14 жовтня 2024 року нашого Героя посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. У 2025 році Захиснику посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин Монастирищенської міської територіальної громади». А у 2026 році видано четвертий випуск книги «Альманах пам’яті Героїв Монастирищини», де зібрані різноманітні фото та відеоматеріали, історії, спогади про Михайла.
Сьогодні, у роковини загибелі хороброго Захисника, вшануймо його світлу пам'ять словами, молитвою, квітами, принесеними до Алеї Слави та місця його вічного спочинку.
Вічна пам’ять і слава українському Воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
Герої не вмирають, пам’ять про них житиме вічно в наших серцях!
