Поки останній не повернеться додому…
На центральній площі нашого міста знову відбулася мирна акція на підтримку наших Героїв — тих, хто перебуває у ворожому полоні , та тих, чия доля досі прихована за страшними словами «зниклий безвісти за особливих обставин» .
Десятки рідних та близьких вийшли на площу за велінням серця, яке болить щосекунди . Вони стояли з прапорами, що тріпотіли на вітрі , та фотографіями, з яких на нас дивляться рідні очі — синів, чоловіків, батьків, братів...
Кожне фото — це цілий світ, який зараз поставлений на паузу . Кожна сльоза — це невимовна молитва про диво .
Матері, чиї руки тремтіли від хвилювання, тримали портрети своїх кровинок . Дружини, які щодня чекають на той самий «дзвінок з невідомого номера» , мовчки дивилися вдалину. Це був не просто мітинг — це була маніфестація незламної надії . Попри біль, попри тижні, місяці, а для когось і роки очікування, ці люди не здаються. Вони — голос тих, кого зараз не чути .
Ми не маємо права забувати. Ми не маємо права звикати до цієї війни 
. Кожен повернутий Герой — це перемога всієї нації . Кожна звістка про зниклого — це наш спільний крок до правди.
Ми стоїмо пліч-о-пліч з вами у цій боротьбі за повернення кожного українця. Молимося за кожного . Чекаємо на кожного. Боремося за кожного!
