Монастирищина вшанувала своїх Героїв: біль, що переростає у віру
Сьогодні повітря в нашій громаді було просякнуте особливою тишею. Тією святою і щемливою тишею, яка буває лише тоді, коли в одному місці в унісон б’ються сотні сердець, об’єднаних невимовним болем, безмежною гордістю та залізобетонною вірою в нашу Перемогу. Родини загиблих, зниклих безвісти та полонених Захисників, ветерани, діючі військові, капелани та мешканці громади зібралися разом, щоб обійняти один одного крізь сльози, вшанувати полеглих і подякувати живим.
Війна навчила нас гостро цінувати кожну мить, кожні обійми та коротке «плюс» у повідомленні. Ми щохвилини пам’ятаємо: за наш відносно спокійний ранок найсміливіші ризикують усім. Міський голова Олександр Тищенко з глибокою скорботою та вдячністю передав родинам тих, хто тепер тримає небо над нами, відзнаки «Почесний громадянин Монастирищини», які посмертно присвоєні нашим Героям – Володимиру Іщуку, Денису Шерегеді, Олексію Аргату, Дмитру Овчарику, Олександру Червонопискому, Дмитру Копилову, Василю Кибалюку та Віктору Лисюку.
Особливим, щемливим моментом стало відкриття Дошки Надії – священного місця в центрі Монастирища. Кожен погляд зі світлин на ній – це крик душі й водночас тиха молитва: «Повертайтеся живими!». Це місце нашої сили та незламної віри в те, що наші земляки, де б вони зараз не були – у ворожому полоні чи в невідомості воєнного лихоліття – обов’язково знайдуть дорогу до рідного порога. Дружина зниклого безвісти Захисника Вадима Павлика, Тетяна, звернулася до присутніх із закликом бути сильними, триматися і до останнього боротися за повернення найрідніших. Ми віримо, що прийде день, коли кожен із цих воїнів власноруч зніме своє фото з Дошки Надії, залишивши цей важкий час у минулому.
Цю віру в повернення живим вогнем підпалили наші земляки, які пройшли пекло полону, але повернулися нескореними. Олександр Тищенко та майор Іван Решотка (представник «ГО Воїни АТО Черкащини») вручили Анатолію Ткаченку, Івану Рихліцькому, Євгенію Ганжалі, Олександру Подолянюку та Андрію Синенку відзнаки народної пошани – Хрести Петра Калнишевського «За гідність у полоні!». Ваша стійкість – це доказ того, що світло завжди сильніше за темряву.
З глибокою повагою громада вклонилася діючим військовим та ветеранам, які є надійним щитом нашого краю. Руслан Антонюк був нагороджений «Залізним Хрестом», а подяку за залізне братерство та підтримку воїнів отримала громадська організація «Щит ветерана» (голова – Віктор Сарана).
Найбільше тепла й світла в цей день принесли діти. Вони читали вірші про мирне майбутнє та дарували Захисникам зворушливі обереги. Саме заради їхнього щирого сміху та безпечного дитинства наші Герої щодня творять неможливе на передовій.
На завершення заходу присутні разом із військовими капеланами схилили голови у спільній молитві, поклали квіти до Алеї Слави та долучилися до акції на підтримку родин безвісти зниклих і полонених, щоб хоч на крихту розділити той важкий хрест, який вони несуть щодня. Також Олександр Тищенко разом із мамою Героя України Олександра Кандаурова, Мариною Олександрівною, відвідали могилу Звитяжного, схиливши голови перед його безсмертним подвигом.
Ми знаємо страшну ціну нашої свободи. Низький уклін кожному Воїну та кожній родині за можливість жити, дихати й боротися на своїй землі.
Допоки битиметься серце України – житиме й наша пам'ять про кожного, хто став на її захист.
Слава Україні!
Її Героям – слава, слава, слава!
Більше фото за посиланням:https://surl.li/eggpmj
