29 травня — скорботна дата, яка назавжди закарбована чорним болем у пам’яті Монастирищини
Саме цього дня 84 роки тому урочище Поперечний Яр стало місцем однієї з найжахливіших трагедій краю — масового знищення мирного єврейського населення Монастирищенського, Дашівського та Оратівського районів.
У травні 1942 року фашистські карателі разом із поліцаями безжально обірвали тисячі людських життів. У Поперечному Яру земля й досі зберігає невимовний біль матерів, дитячий плач, страх і останні молитви невинних людей, приречених лише за свою національність. Наслідком цього нелюдського злочину стали дві братські могили, де спочивають понад шість тисяч жертв нацизму. Разом із ними назавжди зникли й цілі єврейські містечка Монастирищини, які так і не змогли відродитися після тієї кривавої весни.
Поперечний Яр — це не просто місце поховання. Це велика рана, яка не загоюється десятиліттями. Сюди й сьогодні приїздять родичі та нащадки загиблих, щоб схилити голови перед пам’яттю своїх рідних. Разом із ними приходять і жителі громади, адже чужого болю не буває, коли йдеться про злочини проти людяності.
Сьогодні, коли українська земля знову здригається від війни, коли мирні люди знову стають жертвами жорстокості й ненависті, трагедія Поперечного Яру звучить особливо гостро. Історія болісно нагадує: зло, яке одного разу залишилося непокараним, здатне повертатися знову. Саме тому пам’ять про невинно убієнних є не лише даниною минулому, а й пересторогою для майбутніх поколінь.
Вшановуючи пам’ять жертв Поперечного Яру, міський голова Олександр Тищенко разом із працівниками міської ради поклали квіти до місць поховань та пам’ятних знаків, схиливши голови у глибокій скорботі перед тими, чиї життя були жорстоко обірвані людиноненависницькою ідеологією.
Вічна пам’ять жертвам Поперечного Яру.
